ІКРА

Тепер замість Суші-студії є Ікра. Але це явно для вас не новина, так як Ікра зробила собі дуже потужну рекламу. Там ще було закрито, а про неї говорили всі біґ-борди, газети, афіші на вулицях, сторінки в соц. мережах. Всі знали, що Ікра відкривається, а вона не відкривалася. І от нарешті недавно це сталося.

Вони поміняли не лише назву, а й весь дизайн. Ну все змінили. І все тепер таке гарне, оранжеве, і дуже вишукане. Багато дзеркал, білі стіни, стелі, і білі камінчики по периметру. А ще дуже зручно сидіти на диванах.

Але найбільше (якщо враховувати дизайн) мені сподобалася кімната для дівчаток. А саме, умивальник. Може, це тільки для мене так, але він мені дуже-дуже класний. І коли всі фотографують себе в дзеркалі,  я фотографую умивальник з закрутяшками.

Але треба говорити не лише про умивальники, бо це таки суші-бар, а про суші. І суші дуже смачні, такі, як були в Суші-студії, а може, ще смачніші. Нема до чого причепитися, кожна сушиночка дуже гарна.

Оце в мене Амай зблизька:

І здалеку:

А це Кіото. Напевне, мої улюблені гарячі суші, або просто улюблені суші. І улюблений соооус.

Тому мінуси не в смаку. Мінуси в самому меню. По-перше, нема фотографій ролів. Добре, що я собі знаю, як виглядає Філадельфія, чи Дракон, чи Манчестер, чи що-небудь. Але ж не всі знають. Мій хлопець, наприклад, не знає, і це дуже добре, що в нього є я. А що всім іншим робити?

Ну і ціни. Дорого. Все подорожчало. Звичайна Філадельфія коштує 83 гривні, мій улюблений Чорний Дракон - 120 грн, а Унагі - взагалі 150. Але  з цим нічого не зробиш. І карточку на 20% вони поміняли на 10%. Одним словом, треба мати багато грошей в гаманці, щоб сюди завітати.

Аргентинське El Toro

El Toro відкриває для франківців поки ще невідому аргентинську кухню. В Вікіпедії є довга стаття про чотири частини Аргентини з детальним описом того, що саме і де їдять. Наприклад, на північному заході - це м'ясо лами та інших тварин і умітас (це дуже дивне слово означає по-своєму особливий кукурудзяний пиріг, ну а українцям навіює думки про ванну кімнату),  а на півдні готують восьминогів, устриць, мідій та ще різноманітніших морепродуктів, яких тільки зловлять в океані. Якщо коротко підсумувати, аргентинська кухня означає дуже багато м'яса.

Але повернемося до самого El Toro. Трохи далеко він розташований від центру міста. Хто не знає - це зліва від Тюнінг клабу, хто не знає, де Тюнінг - біля Сільпо на Мазепи, хто вже не знає, де Сільпо - сорі, біда з вами. Але хочу нагадати, що Ронделю це взагалі не проблема, і скоро люди дізнаються, як тут смачно, і тут так само, як і в Ронделі, не буде де сісти.

Всередині гарно і затишно, це все через камін. А  через те, що дуже апетитно пахне жареним м'ясом,  ти автоматично стаєш голодним.

І все дуже гарно зроблено: милі фіраночки, стеля в складочки, всюди стоять свічки, а голови биків на кожному кроці взагалі дуже мирно виглядають.

Але найбільше мені сподобались тарілочки. Ось як ця, від Наполеона:

Велика, важка, і такого блідесенького помаранчевого кольору. Я знайду, де вони її купили, і куплю собі таких багато додому, і буде мені щастя

Давайте вже тоді договоримо про той Наполеон. То так виглядає, ніби його мало, але це не так. Ще раз кажу, тарілка дуже велика, і це три повноцінні куски, і ще кулька морозива, і ще горіхи. А крем в Наполеоні просто божественний, такий ніжний, дуже-дуже солодкий і чимось особливий. Ну ніде ще такого не їла. І до речі, кава з ним в подарунок.

Це супер-мега-велетенський Цезар в іншій гарній великій тарілочці. Тут є курка, бекон, помідори чері, пармезан, мікс салату. Ну вже навіть не треба писати, що він смачнючий.

Ззаду видніється запечена курочка в соусі. Не можу точно сказати, що саме за соус, але думаю, вершковий зі шпинатом. Досить того що неймовірно смачно, так ще й неймовірно багато.

Це крем-суп з морепродуктами і грінками. Зверніть увагу, що грінки подані на справжній морській мушлі, а мушля стоїть на моїй улюбленій тарілочці.

До речі, може ви не знали, що коли ви приставляєте мушлю до вуха, то ви чуєте не шум моря, як казала колись мама, а те, як кров рухається по судинах вуха і ехом відбивається від стінок мушлі.

А це НЕ хімічне бананове морозиво, яке вони самі тут виготовили. Особливість полягає в тому, що в роті ви відчуваєте справжні кусочки справжніх бананів, а не хімічний порошок і хімічний барвник. А це ж дуже великий плюс.

Я б вже дуже хотіла подивитися на їхній літній майданчик, бо місця надворі дуже багато, і я вже собі уявляю, як там буде гарно. Просто ще одна причина чекати тепла.

Ну і про мінуси. Один ви вже побачили і розумієте, що я не можу не згадати. І це слово lunch, яке вони  написали через А. Та то певно німці робили: що бачу, то пишу.

Ну а гіршим мінусом є туалет на вулиці. Треба вийти назовні, пройти два метри, і аж там він буде. Ну хоч дзеркало пристойне.

Тим не менше можна сюди завітати і скуштувати м'ясця. Точно голодними не вийдете.

Urban Space 100

Всі так давно говорять про цей  громадський ресторан, в якому аж сто власників, і який має в планах дуже багато хороших речей для нашого міста, його організатори вже так давно наробили стільки шуму і стільки ажіотажу, і ось нарешті недавно всі 100 людей знайшлися і заклад відкрився.

Місце дуже гарне, біля Білого будинку, там колись був Левіс.

Чесно кажучи, я дуже рада, що через свою лінь не написала цей пост раніше. Спершу я тут була день після відкриття і мені тут не сподобалося. Певно, вони ще день-два мали почекати і  подоробляти, бо все виглядало якось не завершено, а всіх страв з меню не було. І тоді я би точно їх загнобила.

Але я знов там побувала і таки поміняла свою думку.  Тепер мій улюблений столик - такий кругленький, в кутику біля вікна. Там затишно, а ще можна спостерігати одночасно як за людьми надворі (включаючи товстеньких смішних дядьків з Білого дому), так  і за людьми всередині.

До речі, люблю, коли відкриваються гарні нові заклади, і в них можна завжди зустріти купу купезну своїх знайомих і старих друзів (і навіть троюрідного брата, якого сто років не бачила), бо ж всі хочуть подивитися, що там і як.

Власники звичайно молодці, що зуміли правильно використати площу і зробити другий поверх, але мені там якось дуже темно. Я знаю, багато людей люблять темряву чи інтимність, тому це добре, і я нічого проти не маю. А ще мені моя знайома офіціантка розказала секрет, що з другого поверху можна прекрасно спостерігати за тим, що робиться на кухні (бо то дуже добре видно), і потім пред'являти претензії чи навпаки (Світа, привіт!).

Ще хочу щось розказати, але може це буде дивно. Мені дуже не подобається ця зелена стіна з надписами, ну дуже. Вона якась зазелена. І мені просто не приємно на неї дивитися. Тому таким, як я, рекомендую сидіти так, щоб стіна була позаду, і тоді все буде добре. І ви будете дивитися в цю прекрасну сторону.

А люди, які люблять зелений колір, або отаке всяке, дивіться собі на здоров'я.

Щодо меню. Ну так, трохи дорого. Звичайний лате коштує 24 гривні і за ці гроші ви вип'єте таких два в Легенда-пабі. Але ж погодьтеся, зараз все дорого. А там, де недорого, то завтра буде дорого. Може, ви не знаєте, що ціни в Пеперончіно просто підняли на 15%, але меню не поміняли, і до вас підійде такий щасливий офіціант і весело це пояснить обвалом гривні.

Отже, щодо меню. Є тортики з Делікації, тобто ті самі, що в ГІФі.

Є супи, є різні штуки з моцарелою (салати і ще всяке різне), є сендвічі і є паї. Так от хочу поговорити про паї, бо вони мені дуже сподобалися.

Його ось так приносять на дощечці, і він просто страшенно апетитний. Ці листки салату тут трошки ні до чого правда, але вже. Як бачите, зверху тоненький шар тіста, приліпленого зверху навколо форми. А всередині те, що ви самі виберете. Мій тут з курочкою і броколі. Ось:

Крім курки і броколі тут ще є гриби та морква, воно все запеклося у своєму соці, і дуже смачно вийшло. Рекомендую.

Це велике капучіно в дуже гарному стакані, якого тут майже не видно. Мусите повірити, що стакани тут дуже кльові і дуже незвичні. Мені найбільше сподобався найменший, для еспресо, який я побачила в жіночки на сусідньому столику. Тепер починаю роздумувати над тим, що треба нарешті його полюбити.

Підсумовую: все супер, заходіть і подивіться!

Ресторація КУХНЯ

У Франківську появився дуже гарний заклад - Кухня.  Проста собі така назва, а насправді все дуже продумане і класне.
Це на місці колишньої Наталі, на Січових стрільців, 41.

Так от, в Кухні найперше, що кидається в очі, це дизайн. Два поверхи, чи скоріше два з половиною поверхи - перший поверх, бар по дорозі на другий, ну і потім сам другий поверх. А на другому поверсі є ще два чудові столики на підвищенні, певно, для  якихось дуже сердечних розмов, чи що, - і все це продумано то кожнісінької деталі! І в такому багатому, вишуканому стилі. Найбільше мені подобаються розписи на стінах. Такі елегантні жіночки, або невимушені пейзажі, - дуже незвично для Франківська, але Франківськ швидко звикне і буде повертатися знов і знов. 

Ну а в їхньому меню кожен точно знайде щось для себе, бо тут є все: і піци-пасти-салати, і бургери з картоплею фрі, і різні пательні на всі смаки, і яка хочете риба, і які хочете десерти, і я ще точно щось забула.

От піца мені дуже сподобалася, тут в мене Пікантна. Багато начинки, смачне тісто, гарно подана, гарно виглядає. Просто супер.

Ще я яблучний штрудель пробувала. Ну може він трішки і сухуватий, але тут разом з ним різні прекрасні поливки, які в поєднанні повністю рятують ситуацію. І подивіться на цей гігантський шматок! Точно голодним ніхто не лишиться.

А це Цезар. М'ясо курки дуже смачно приготовлене, та й взагалі нема до чого придертися, все свіженьке і гарненьке. Ну, хоча я б подавала його в якійсь іншій тарілці.

А це наш комплімент від закладу. Будьте гарними постійними клієнтами - і може вам щось перепаде :)

Grande Pizzeria

Завтра нарешті офіційне відкриття піцерії, яку всі так давно чекали. Але я розповім вам про неї сьогодні. 

Хто не знає, це на Гаркуші, 21, якраз по дорозі на вокзал. В принципі, добре місце розташування, бо в цьому районі нічого такого немає, але з іншого боку, сюди в таку погоду добиратися хіба що на машині. Вікна великі, і багато освітлення, так що все ніби заманює всередину.

Оце такий їхній дизайн. Ніби дуже круто і вишукано, а ніби і нічого особливо. Гарні ці великі люстри, і гарно, що стільці є з білого і темного дерева, і ще дуже прикольні столи. Але їм все ще треба доробляти, бо якщо придивитися, то можна знайти дуже багато всього недоробленого, недобіленого, недошпакльованого, і навіть прості дірки в стіні замість розеток. Але вони все скоро дороблять, сподіваюсь.

Є ще такий фактор - дитяча кімната. Здається, ніби так гарно, бо всі мамусі і татусі мають, куди сплавити дитину, а тому неодмінно підуть саме в цей заклад. Але дитяча кімната зовсім не означає, що в самому закладі не чути дітей. Навпаки, вони постійно бігають до цих матусь-татусів, бо їм весь час чогось треба. Тому дуже рекомендую: заздалегідь виберіть собі місце подалі від входу в цей дитячий рай.

Піца смачна, але я б не назвала її "найкращою в місті", як вони це заявляють. Тісто мені сподобалось, бо воно тоненьке. Але самих інгредієнтів мало, а крізь цю тонко порізану салямі можна дивитися наскрізь. Але я не кажу що вона  мені не сподобалась, бо вона сподобалась. Особливо великі зелені оливки. А ще гостра піца таки дійсно є ГОСТРА.

Ну а прибори тільки якісь незвичні - вони ніби якісні, але якісь маленькі, як для принцес :)

Загалом заклад дуже навіть непоганий, я би ще там попробувала тальятеле, або навіть якийсь десерт. Ціни такі, як і всюди. Так що тут спокійно можна зробити гарне святкування дня народження, особливо для дитини. Ну і просто провести гарний вечір.

Новий Street

Street Coffeе в нашому місті відкриваються з страшною швидкістю. Та бо люди надивилися, як в серіалах всі носяться з паперовими чашечками, та й собі так хочуть. І тепер в холод всі зразу з кавою в руках точно так само, як літом з морозивом.

Так-от новий Стріт тепер на Незалежності, 53 (тобто напроти алейок), і він поки що найбільший, і дизайн мені тут найбільше подобається. І певно, він сьогодні відкрився, бо вчора вроді не було, і на форсквері його ще нема.

Не можу сказати, що я їхня прихильниця, бо таке враження, що вони економлять просто на всьому, а потім бігом скуповують нові приміщення. Американо тут недобре, бо сама кава якась чи дешева, чи яка біда з нею, а на всіх інших напоях це не відчувається, бо це ж американо перемішане з всякими вершками, топінгами і шоколадом, так що на смак непогане. От я люблю карамелмакіато, і навіть не думаю, скільки тут, в великій кружці, калорій (аж тепер порахувала, десь 480 ккал, це ж майже  ціла шоколадка!). Але дивіться, яку вони милість на ньому малюють.

Я вже казала, що тут дизайн чомусь найгарніший. В принципі, вони просто вдосконалили свій старий, і дуже гарно вийшло. Всілякі смішні картини і фотографії, м'які стільці, милі горщики для вазонів, так що дуже затишно.

Ну і два великих зали - це теж добре. Зима насувається, тож треба багато місця, щоб помістити всіх!

І ще один великий плюс - меню тепер написане на стіні! Так що не треба півгодини вчитуватися в ті екрани, які постійно змінюються, а ти за ними не встигаєш. Все тепер чітко і ясно :)

Вечеря в Легенда-Центрі

Ніхто не може заперечити той факт, що тут дуже вишукано, а особливо на літній терасі. М'які салатові дивани, дорогий посуд, чудо-десерти в вітринах, офіціанти знімають твій плащ і вішають його на вішак. Ну і ратуша у вікнах. Певно, це найсприятливіший фактор, який дозволяє всім гостям їсти на фоні головного будинку міста, напиватися на фоні головного будинку міста, ну і робити тисячу селфі на фоні цього ж величного будинку.

Але повернемося до їжі. Це цезар, якого мені порекомендував вельми настирливий офіціант, який ще й наївно думає, що в нього є почуття гумору. Бо, розумієте, я собі хотіла взагалі салат  з телятиною, але він каже "нє, то не беріть, беріть цезар, оце тєма". Та й взяла. Ви не думайте, він не є поганий (це я про цезар, з офіціантом і так все ясно), ну просто нічого особливого. Якісь ці варені яйця тут недолугі, і все якесь не до ладу. Курка правда добра, тобто ці три нещасні кусочки курки.

Ще в осінній пропозиції в них є капрезе. Ну у всіх закладах воно не особливо велике, але тут взагалі мікроскопічне. Може, на фотографії не видно добре, тому кажу: МАЛО. Ну а до моцарели з помідором більше нема як придертися.

Так от говорячи про мало, ось чого ще дійсно було МАЛО! Це телятина з овочами. Просто собі порція телятини, отако загублена на тарілці. Ну овочі смачні, бо це ж овочі. Телятина така собі: деякі шматочки добрі, деякі просто тугі. Ну ж визнайте, м'ясо не повинно бути тугим! Ну а соус мені просто не сподобався, ну не підходить він сюди і все.

Ще ми замовили овочі гриль (суто з великої любові до грильованих шампіньйонів). Ну ви бачите тут гриби на фотографії? Може якісь два десь лежать під тією всією цибулею (фууу, - сказали мої дівчата). І це тут на тарілці цілих дві порції! Тонко врізаний кабачок, тонко врізаний баклажан, і помідор з шкірою. Це все.

Ну і запечена курка в апельсиновому соусі. Могла би бути не така суха, але все інше нормальне. А сухість можна компенсувати тим самим апельсиновим соусом. Цю курку тут їсти можна, єдина біда, що це вагова страва. І в мене таке враження, що кількість курки на тарілці якось не сильно співвідноситься з її вагою (і відповідно, й ціною) в чеку. Бо її завжди дають приблизно однаково, а рахують то 150 грам, то цілих 350. Дивина просто.

Тому я рекомендую в Легенді замовити собі морозиво, воно тут завжди смачнюще ;)